Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(5Ирн)62

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х621.163.12 + Т3(2)6-5

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х621.163.12 + Т3(2)6-5

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено життєвий шлях і військову діяльність П.Болбочана - визначного українського воєначальника, полковника Армії УНР на підставі узагальнення документів Центрального державного воєнно-історичного архіву Російської Федерації. Уперше наведено судові та слідчі справи полковника, а також його листи до провідників Директорії УНР. Вміщено витяги зі спогадів сучасників.

Освещены жизненный путь и военная деятельность П.Болбочана - выдающегося украинского военачальника, полковника Армии УНР. Впервые приведены судебные и следственные дела полковника, а также его письма к руководителям Директории УНР. Предложены выдержки из воспоминаний современников.

На підставі узагальнення зарубіжної та вітчизняної літератури, документальних видань, архівних джерел розглянуто історію голодомору 1932 - 1933 рр. в Україні, простежено руйнівні наслідки голодного лихоліття для українського етносу й української культури. З використанням документів і матеріалів колишніх силових структур (ДПУ, НКВС, Наркомп'юсту, Верховного Суду) розкрито факти масового канібалізму, терору голодом, репресій селян і "саботажників", причетності посадових осіб партійно-державного керівництва до політики нищення українського народу. Визначено основні причини та соціально-демографічні наслідки голоду. Висвітлено боротьбу за повернення українцям і всьому світові правди про голодомор, викладено заходи з увічнення пам'яті жертв тогочасного лихоліття.

На основе обобщения зарубежной и отечественной литературы, а также документальных изданий, архивных источников рассмотрена история голодомора 1932 - 1933 гг. в Украине, прослежены разрушительные последствия голодного лихолетия для украинского этноса и культуры. С учетом документов и материалов бывших силовых структур (ГПУ, НКВД, Верховного Суда) охарактеризованы факты массового канибализма, террора голодом, репрессий крестьян и "саботажников", причастия служебных лиц партийно-государственного руководства к политике уничтожения украинского народа. Определены основные причины и социально-демографические последствия голода. Освещена борьба за возвращение украинцам и всему миру правды о голодоморе, изложены меры по увековечиванию памяти жертв лихолетия тех времен.

Наведено матеріали про позасудові репресії членів родин учасників національно-визвольного руху в Західній Україні як одного з способів прояву політичного терору радянського режиму. Проведено історико-правовий аналіз формування відповідної нормативної бази, розглянуто механізми, організацію й особливості масових депортацій 1944 - 1952 рр. З'ясовано причини активізації позасудових репресій у перші повоєнні роки (1945 - 1946 рр.), визначено мотиви та засоби реалізації великомасштабної депортації 1947 р. Висвітлено питання правового "забезпечення" нового етапу позасудових репресій родичів повстанців (1948 - 1949 рр.), описано умови життя депортованих на засланні. Наукове дослідження проведено з використанням унікальних документів, на підставі яких уточнено "статистику" терору та розкрито антигуманну сутність практики сімейного заручництва в СРСР. Розглянуто проблеми відновлення історичної справедливості і прав депортованих.

Изложены материалы о внесудовых репрессиях против членов семей участников национально-освободительного движения в Западной Украине как одного из способов проявления политического террора советского режима. Проведен историко-правовой анализ формирования соответствующей нормативной базы, рассмотрены механизмы, организация и особенности массовых депортаций 1944 - 1952 гг. Установлены причины активизации внесудовых репрессий в первые послевоенные годы (1945 - 1946 гг.), определены мотивы и средства реализации великомасштабной депортации 1947 г. Освещены вопросы правового "обеспечения" нового этапа внесудовых репрессий против родствинников повстанцев (1948 - 1949 гг.), описаны условия жизни депортированных в ссылке. Научное исследование проведено с использованием уникальных документов, на основании которых уточнена "статистика" террора и разкрыта антигуманная сущность практики семейного заложничества в СССР. Рассмотрены проблемы восстановления исторической справедливости и прав депортированных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(9=Укр)61-6 + Ф79(9=Укр)

Рубрики:

Історія

Інші суспільно-політичні організації

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано особливості процесу формування особового складу штрафних батальйонів та рот, висвітлено роль органів правосуддя у цій справі, а також обгрунтовано припущення стосовно часу створення цих дисциплінарних підрозділів у Червоній армії в період Великої Вітчизняної війни.

На підставі архівних джерел, опубліконованої історико-мемуарної та фахової літератури проаналізовано витоки, особливості організації та використання родинного заручництва у каральній практиці тоталітарного режиму. Висвітлено протиправне підгрунтя політичного терору, формування технологій позасудових репресій проти членів сімей "ворогів" радянської влади. Увагу приділено плануванню та реалізації масових репресій українського селянства у процесі розкуркулення.

На основе архивных источников, опубликованной историко-мемуарной и специальной литературы проанализированы истоки, особенности организации и применения семейного заложничества в карательной практике тоталитарного режима. Освещена противоправная основа политического терроризма, формирования технологий внесудебных репрессий против членов семей "врагов" советской власти. Уделено внимание планированию и реализации массовых репрессий украинского крестьянства в процессе раскуркуливания.

Висвітленно основні віхи життя та діяльності визначного українського воєначальника, полковника Армії УНР П. Болбочана. В його долі відбився надзвичайний драматизм, яким супроводжувався державотворчий процес в Україні 1917 - 1921 рр., зокрема військове будівництво. Вперше опубліковано матеріали судової та слідчої справ П. Болбочана, його листи до лідерів Директорії УНР, уривки зі спогадів сучасників.

Освещены основные вехи жизни и деятельности выдающегося украинского военачальника, полковника Армии УНР П. Болбочана. В его судьбе отразился необычайный драматизм, которым сопровождался процесс образования государства в Украине в 1917 - 1921 гг., в частности, военное строительство. Впервые опубликованы материалы судебного и следственного дел П. Болбочана, его письма к лидерам Директории УНР, отрывки из воспоминаний современников.

Висвітлено ідеологічне та юридичне підгрунтя репресій проти родичів політичних опонентів тоталітарного режиму. Наведено докази того, що переслідування "ворожих" сімей мало системний характер, було чітко структурованим, жорстко та цілеспрямовано керувалося партійною верхівкою за участю всіх інститутів радянського правосуддя й органів держбезпеки, спрямовувалося на зміцнення режиму та створення у суспільстві атмосфери всеосяжного страху. Розглянуто взаємодію різних ланок механізму політичного терору, встановлено його морально-психологічні наслідки та характер реабілітаційного процесу для кожної групи репресованих сімей.

Проаналізовано причини та наслідки чергового сплеску сталінського терору, санкціонованого нормативно-правовими актами, виданими одного дня - 21 лютого 1948 р. На основі документів, виявлених в архівах Російської Федерації та України, розглянуто протиправні новації радянської влади у карально-репресивній практиці, зокрема, повторне засудження широкого кола осіб, які вже відбули покарання за політичними обвинуваченнями; затримання чи переведення до новостворених особливих таборів ГУЛАГ тих, хто був зарахований до числа "особливо небезпечних державних злочинців".

Розглянуто невідому сторінку в історії радянської держави та права - спробу створення проекту загальносоюзного Кримінального кодексу. На основі документів, віднайдених у Державному архіві Російської Федерації, висвітлено перипетії та особливості законотворчого процесу повоєнної доби, участь у ньому представників Української РСР.

Підсумовано історичний досвід України щодо осмислення й утілення власних етнополітичних прагнень. Розглянуто етапи становлення української ідеї, консолідації навколо неї української політичної нації та визволення державотворчої енергії українського народу на тлі драматичних подій політичної історії XX - початку XXI ст. Простежено зміни політичних і державних доктрин у вирішенні національного питання, становища та міри впливу на них українців і решти етносів України. Досліджено проблему становлення політичної платформи українства як державної нації й етнічних меншин як вагомих гравців сучасного політичного простору на тлі історично змінюваних декорацій: у різних державах (Російській та Австро-Угорській імперіях, УНР, Українській Державі, ЗУНР та УСРР, II Речі Посполитій та Румунському королівстві, ЧСР та УРСР, незалежній Україні), соціально-економічних і політичних системах.

Розглянуто комплекс питань, пов'язаних із функціонуванням в'язниць на окупованій території України. Тюремну систему проаналізовано як один із важливих інструментів нацистського терору, елемент апарату насильства, спрямованого на впокорення всіх категорій населення. Стаття базується на масиві джерел, що донині не залучався до наукового обігу, зокрема настінних написах бранців нацистських в'язниць, зафіксованих радянськими органами держбезпеки.

На прикладі доль бійців і командирів Червоної армії, співробітників НКВС, які вийшли з оточення під Києвом, уперше в історіографії порушено проблеми ставлення у СРСР до цієї категорії військовослужбовців, ототожнення їх правового статусу з військовополоненими. У центрі уваги - формування нормативної бази й особливості процедури перевірки колишніх оточенців фронтовими й регіональними підрозділами контррозвідки. Проаналізовано пролонговані на декілька повоєнних десятиліть соціально-правові наслідки дискримінації оточенців.

Доля відомої літераторки слугує промовистою ілюстрацією одного з найбільш ганебних виявів сталінського терору - повторного покарання громадян, визнаних "особливо небезпечними злочинцями". Висвітлено витоки та деталі спланованої радянською владою масштабної протиправної вакханалії, розглянуто питання правомірності застосування подібних репресій. Поневіряння хворої письменниці свідчать не лише про атмосферу страху та приреченості у суспільстві, але й про цілковите безправ'я людини у загальному контексті тоталітаризму.

Досліджено історичні обставини запровадження воєнного й надзвичайного стану на українських землях у складі Російської імперії. Висвітлено мотивацію та механізми правового регулювання суспільних відносин за екстремальних умов. З'ясовано специфічні риси особливого законодавства, змістове наповнення і спрямування нормативно-правових актів у цьому сегменті законотворчості. Розкрито військово-політичні, ідеологічні, соціально-економічні підстави запровадження воєнного стану в різних внутрішньо- та зовнішньополітичних контекстах. Охарактеризовано наслідки режимних заходів для населення.

Здійснено спробу реконструювати життя, професійні злети та падіння маловідомого не лише для широкого загалу, а й для наукової спільноти, радянського розвідника, українця Михайла Тимошенка, який у 1933 р. під псевдо Голуб працював віце-консулом у дипломатичному представництві СРСР у Львові, обіймав інші і не менш значущі посади у системі органів державної безпеки, а також викладав спецдисципліни у відомчих навчальних закладах НКВС - НКДБ (м. Київ) у воєнні та повоєнні роки. Висвітлено обставини його репресування у роки "Великого терору", боротьбу за звільнення з-за тюремних грат, подальші переслідування та дискримінацію у наданні відповідного статусу вже після примусового виходу на пенсію. Звивисті стежки життя та кар'єри цієї людини надають змогу зрозуміти багато позалаштункових нюансів функціонування системи органів внутрішніх справ та державної безпеки у 20 - 40-ві роки, підняти завісу утаємниченості над раніше не відомими але надзвичайно важливими аспектами історії України. Запропонована наукова розвідка є продовженням започаткованої серії публікації з історії радянських і вітчизняних спецслужб, зокрема, системи підготовки кадрів і соціально-політичних портретів викладачів спеціальних відомчих освітянських установ.

Мінусники - це вербальний та соціальний витвір радянської держави, яка через репресії, дискримінацію й контроль створювала спільноти "своїх" і "чужих", тавруючи останніх каральними методами та формуючи специфічну мову для їх позначення. Розглянуто особливу категорію громадян "країни Рад", яких було визнано "соціально небезпечними" й покарано забороною селитися в низці місцевостей СРСР після примусового "видалення" з місць постійного проживання, а також відбуття покарання у системі ГУЛАГ. Репресовані в такий спосіб люди отримували припис, де заборонені для них території позначалися як "мінус 6", "мінус 12" (цифри означали кількість визначених місцевостей, а слово "мінус" увійшло в радянську новомову як коренева конструкція поняття, що позначало репресовану та дискриміновану в такий спосіб спільноту). Мета статті - оприявлення мінусників, тривалий час практично "невидимої" для дослідників категорії репресованих. Зумовлені метою дослідницькі завдання полягають в аналізі процесу конструювання більшовицької концепції географічної ізоляції "нелояльних", практичного запровадження цього виду покарання, визначення логіки творення радянського простору як простору заборон. Методологія дослідження поєднує інструментарій історико-правового аналізу, соціальної антропологи та концепції соціального творення простору. Наукова новизна полягає не лише у включенні до дослідницького тезаурусу нового поняття "мінусники", ай у розширенні загального уявлення про політичний терор і його наслідки. Режимність радянських територій проаналізовано не як прояв сталінської репресивної політики, а як органічна частина існування тоталітарного механізму, перші оберти якого відбулися одночасно із захопленням влади більшовиками. Надано соціальнополітичні портрети мінусників та причини набуття ними такого статусу. Простежено трансформація "карти заборонених просторів", з'ясовується логіка й парадигмальні зміни у творенні символічної радянської географії. Висновки: доведено, що в арсеналі тотального терору, окрім добре відомих форм репресування (фізичне знищення, позбавлення волі, заслання), широко використовувалося "очищення" суспільства цільовою географічною ізоляцією громадян, визнаних "соціально небезпечними", а також колишніх в'язнів системи ГУЛАГ. Вислання й заборона на проживання в окремих місцевостях ставали ефективним механізмом соціальної інженерії пролонуованої дії. Створення великого загону мінусників було складовою процесу атомізації суспільства, конструювання просторової ієрархії, соціального відчуження людей і територій.